Цитадель Батуринської фортеці у Батурині – це архітектурно-меморіальний комплекс, реконструйований практично з нуля. Культурна композиція виконана з дерева та повністю співпадає за формою й розмірами зі зруйнованим оригіналом. Входить до складу Національного історико-культурного музею-заповідника «Гетьманська столиця».
Історія На території Чернігівської області велося чимало битв. Ще за часів Київської Русі чернігівських воїнів вважали одними з кращих, а місто Чернігів фактично було столицею стародавньої держави. Тим не менш, велику славу надбали ці землі за часів козацтва. Саме тут був заснований Батурин – столиця гетьманства Лівобережної України. Історія міста починається зі зведення Батуринської фортеці на початку 17 століття. Щоправда, на місці розташування фортифікаційної споруди археологи виявили земляні укріплення, яким понад 900 років, та давньоруські старожитності 12–13 століть. У кінці 17 – початку 18 століття Цитадель Батуринської фортеці мала земляну бастіонну систему, була оточена дерев’яним частоколом і ровом. Її стіни й вежі зводили з дубової деревини та змащували глиною. Така конструкція збільшувала міцність споруди й зменшувала її руйнування, особливо за гарматних пострілів. У долині річки Сейм Батуринська Цитадель була останнім опорним пунктом і найбільш укріпленою частиною фортеці. З 1669 року Цитадель Батуринської фортеці стала гетьманською резиденцією Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи та Кирила Розумовського. 1708 року твердиня сильно постраждала в ході каральної операції війська російської імперії під управлінням Олександра Меншикова. У результаті було знищено майже шість тисяч козаків і стільки ж мирних жителів Батурина.
2009 року було закінчено реконструкцію Цитаделі: зведено три вежі, стіну, палац гетьмана Кирила Розумовського та Церкву Воскресіння Господнього. Тепер Цитадель Батуринської фортеці – ідеальне місце для поціновувачів козацького минулого України.